Польсько-український «медовий» місяць закінчився, працювати важко ‒ польський волонтер

ЛЬВІВ ‒ Біля українсько-польського кордону, в селі Нагачеві Львівської області польські волонтери відкрили Центр інтеграції поляків в Україні. Також у ньому встановили пам’ятну дошку на честь перемоги поляків і українців над російською армією під час Варшавської битви 105 років тому.

Це крок до порозуміння і братерства, кажуть тут, всупереч тим антиукраїнським настроям, які намагаються посилити у Польщі окремі політики.

• Чому польським волонтерам важливо допомагати Україні?
• Чи важче стало шукати однодумців у Польщі?

Польський волонтер Марцін Пйотровський на вершині Говерли підняв польський та український прапори як символ братерства з українським народом. Він записав відео зі словами:

«Ми ‒ на горі Говерла, в Україні, з польським і українським прапорами і немає з цього скандалу. Є навіть радість і приятельство. Так мають виглядати добрі сусідські відносини».

Волонтер вважає, що підтримка України – це щоденна праця звичайних людей, як і його колега, волонтер зі США, поляк Марек Скулімовський.

Волонтери Марцін Пйотровський і Марек Скулімовський з сином на вершині Говерли

Марцін Пйотровський, активіст гуманітарного фонду Folkowisko («Фольковіско»), на другий день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну був на пункті пропуску «Будомєж-Грушів» і допомагав українцям, які втікали від війни. Він, як і тисячі поляків, відкрив двері свого будинку для українських біженців.

Одразу включився в допомогу і Марек Скулімовський, який проживає у США і є президентом фундації імені Костюшка.

Волонтер Марцін Пйотровський (ліворуч)

Знайомство з українцями, проєкт за проєктом, краще пізнання один одного – і так, каже, ця робота триває досі, незважаючи ані на вибори у Польщі, ані на ті розбіжності, які намагаються посилити деякі політики задля політичних дивідендів в польському суспільстві. Тому вирішив із однодумцями створити центр у селі, розташованому на кордоні з Польщею ‒ Нагачеві.

Центр інтеграції для поляків в Україні

Волонтери відремонтували занедбане колись колгоспне приміщення. Створили спершу для селян амбулаторію. Торік відкрили Транскордонний освітній центр, де проводять різні майстер-класи, навчання, є можливість переночувати волонтерам. А днями на цій базі почав працювати ще й інтеграційний центр поляків в Україні та українців. Як планують, це має бути місцем зустрічі з польською меншиною в Україні, проводитимуть освітні та культурні заходи. До того ж, кажуть, сюди приїжджатимуть польські письменники, художники, проводитимуть виставки, щоб українці могли дізнатися і про польську культуру. Тут планують невдовзі зустрічі музейників з України та Польщі, які разом працюватимуть над новими технологіями.

«Ця війна в Україні дала мені розуміння, що ми маємо сусідів і маємо потурбуватись, разом працювати. Я живу неподалік кордону, і мені завжди цікава була Україна. Бо ворожнечу, різницю дуже легко зробити. Між сусідами різне було, але потрібно вміти розмовляти про добрі речі, обговорювати важкі теми з історії. Ми стараємося показувати те добре і те важке. Бо треба бути відкритим, про все дискутувати, апелювати фактами, а не на стереотипами.

Не є нам легко працювати сьогодні. Бо медовий польсько-український місяць закінчився. Війна триває на суші, у повітрі, на воді, але йде війна когнітивна ‒ за розум і серця людські. Бій точиться на війні, а також в інтернеті, в соціальних медіа, пропаганді – і цю війну ми програємо. Ця війна добре робить ворожнечу між людьми, різницю. А ми дозволяємо накинути ворожі наративи, застосовуємо слабкі оборонні методи. Ворог спритніший у пропаганді, а ми не маємо відповідних знарядь реагування і протистояння йому. Очорнити когось дуже легко і створити фейк, але дуже важко цю особу очистити від брехні. Бо емоція в світі домінує. Тому й відкрили центр, щоб будувати нові мости між сусідами, щоб разом співати, знайомитись з яворівською іграшкою, їжею», ‒ каже президент фундації Folkowisko Марцін Пйотровський.

Центр інтеграції для поляків в Україні

Історія нагадує

Щоби нагадати про позитивну сторінку в спільній історії, у центрі встановили пам’ятну таблицю з написом:

«1920–2025. На честь українських та польських солдатів, які спільно перемогли більшовиків у 1920 році і чия жива традиція братерства по зброї сьогодні надихає спільний європейський шлях України та Польщі».

Професор, автор книг про українсько-польську історію Богдан Гудь під час виступу наголосив, що полякам з українцями у 1920 році вдалося «поховати» більшовицьку світову революцію. І в цьому значну роль відіграла армія Української Народної Республіки. Тоді українці обороняли понад 100 кілометрів кордону і билися героїчно. А це, каже він, приклад того, як росіян зуміли спільно українці і поляки стримати.

Професор Богдан Гудь

Фундація Folkowisko підтримує українців у Польщі: як тих, хто є польськими громадянами українського походження, так і українських біженців.

«Ми їх підтримуємо, щоб вони берегли українську мову, культуру, традиції. Так само потрібно, щоб польське суспільство допомагало полякам в Україні берегти польську культуру, свідомість. Бо російська агресія показала, що війна точиться не тільки за землю, але за мову, культуру. Прикордоння не є одноетнічним. Тут багато змішаних родин, переплетена культура. Ми в центрі старатимемося інтегруватися з українцями, але водночас інтегруватися в середовище польське, польську культуру», ‒ зазначає Марцін Пйотровський.

Під час відкриття

Folkowisko організовує у Польщі оздоровчо-відпочинкові табори для українських матерів і дітей, які втратили на війні рідну людину, переважно чоловіка і тата. Цю програму польські волонтери вважають найважливішою. Це терапевтичний відпочинок, під час якого працюють із травмою, яку пережили українці з прифронтових регіонів. Це 10 днів табору «Під безпечним небом». Діти можуть безпечно їздити на велосипедах, грати з ровесниками у футбол, що не робили довший час, бо живуть під обстрілами.

«Ці діти і їхні мами їдуть змінені, бо розуміють, наскільки є важливі один для одного, як важливо не втратити один одного у цій втраті, яку переживають. Часто жінки мусять показати, що вони не вміють плакати, сильні, що вони – українські матері, що не можуть зламатись і бути слабкими. Ці діти вже ніколи не матимуть тата, і це потрібно розуміти», ‒ говорить Марцін Пйотровський.

Віра

У фінансуванні проєктів підтримує фонд імені Костюшка зі США. Її керівником є поляк Марек Скулімовський. Він вірить, що створення спільних центрів для поляків і українців дуже важливе.

«Ми будуємо у важкі часи, коли поляків і українців ще й намагаються роз’єднати. Мені ніхто не каже у США, що «тут говорять англійською», коли я з сином розмовляю польською. Вірю, що так буде у Польщі і так буде в Україні. Кожен має свою культуру і хоче її передавати з покоління в покоління. І так хотітимуть українці у Польщі. І це чудово. Поляки живуть в Україні через пересунення кордону. Українці живуть у Польщі через напад росіян на Україну. Такі долі обох народів. Таке місце у Нагачеві для поляків і українців, щоб обмінюватись досвідом, зустрічатись.

Для політиків важливо лише виграти вибори і роздмухувати емоції, але гра на цих емоціях – це серйозна проблема. Тобто, робимо антиукраїнську політику і виграємо вибори. Лиш би так не було в Україні, де через війну немає виборів. Роздмухування емоцій на нещасті не є та добра дорога.

Щоби дізнатись про інший народ, треба тут бувати, спілкуватись з людьми, зустрічатись, а не бути диванним експертом, якими переповнений інтернет. Експертами, які найняті російською пропагандою або перебувають під її впливом. Росіяни перфекційно використовують ситуації, щоб зіштовхнути народи. А ми розмовляємо з українцями і більше дізнаємося з перших уст. Я вивчаю українсько-польську історію, щоб знати, чому стільки конфліктів і недомовок. Маємо брак щирої розмови. Адже немає простої відповіді на скомпліковану важку проблему. Так не буває», ‒ говорить Марек Скулімовський.

Марек Скулімовський

Польський волонтер зі США приїхав в Україну зі своїм сином Філіпом, який навчається в Нідерландах, і зацікавився українською мовою і культурою.

Це перший центр на прикордонні, який діятиме під патронатом польського Сенату і, як сподіваються волонтери, стане місцем взаєморозуміння. Але є задум про відкриття таких осередків в інших прикордонних селах.